«Самознищення Європи» - книга, яку варто прочитати всім українським політикам
Видавництво «Наш Формат» переклало і видало дуже актуальну книгу для сьогодення британського політичного оглядача Дуґласа Мюррея «Самознищення Європи. Імміграція, Ідентичність, Іслам». The Strange Death of Europe - так звучить назва в оригіналі - «Дивна смерть Європи» - і ця книга є певною хронікою та історією імміграції в Європу з середини ХХ століття і аж до наших днів. Книжка насичена цифрами і фактами, та містить вельми цікавий екскурс в національну та місцеву політику європейських країн. Автор досить добре обізнаний з консервативним, правим та навіть ультра-правим середовищем Європи. Також, видно що Дуглас Мюррей багато подорожує, навіть був в Україні та відвідував Херсон після деокупації в 2022 році.
«Самознищення Європи» показує фатальну слабкість та помилку західноєвропейських політиків, і особливо Німеччини та канцлера Меркель. В той самий час, помітно велику різницю до імміграційної політики між Західною та Східною Європою (особливо Вишеградською групою). Імміграція з країн Африки та Азії потопила країни Європи та в деяких містах змінила демографічну ситуацію, а відповідно - й культурну, соціальну, економічну. З’явились нові проблеми - теракти, збільшення злочинів та згвалтувань.
Схожа тема піднімалась і в книжці Паскаля Брукнера «Тиранія каяття. Есе про західний мазохізм», виданої українською мовою видавництвом Темпора в 2013 році. На відміну від неї (бо наче її вихід лишився не таким помітним), «Самознищення Європи» стала бестселлером, та її прочитали чимало європейських політиків. Західний мазохізм та самобічування Європи - це справді велика проблема, яка й лягла в основу політиці сприяння імміграції. Книжка констатує те, що впродовж років і навіть десятиліть, більшість європейців була не рада такій неконтрольованій міграції, але слабкі та недалекоглядні урядовці все-одно проштовхували політику сприяння міграції. Тепер ставлення до міграції змінилось - також і змінилась риторика провідних політичних сил, і тепер «ультраправу» риторику перейняло багато центристських партій. Навіть ліві політики стали ставитись негативно до нелегальної імміграції.
Дуґлас Мюррей - справді дуже потужний інтелектуал та ця книжка виходить далеко за межі лиш імміграційної тематики, а зачіпає велику кількість художньої літератури та мистецтва. Наприклад, видно, що він добре обізнаний з книжками Мішеля Уельбека, роман якого «Покора» (виданий і українською мовою), є одним з варіантів майбутнього - коли на виборах у Франції перемагає партія мусульман, та починається м’яка ісламізація суспільного життя, та головний герой (викладач університету) сам задумується про переваги прийняття Ісламу. І в цій книжці як й в інших книжках Уельбека відчувається духовний занепад західного суспільства.
У 1973 році у Франції вийшов роман «Табір святих» (Le Camp des Saints), автор якого Жан Распель побачив у видінні: «мільйон убогих бідолах, озброєних лише своєю немічністю і кількістю, пригнічених нуждою, обтяжених голодними коричневими і чорними дітьми, готових ступити на нашу землю. Вони були лише авангардом тих міріад людей, що з усіх боків навалилися на країни розгодованого і розмореного Заходу. Я буквально бачив їх, бачив ту велику проблему, яку вони становили, проблему цілком нерозв’язану при наших теперішніх моральних стандартах. Впустити їх означало б дозволити знищити нас. Відкинути їх - знищити їх». Цей апокаліптичний роман і справді виглядає пророчим.
Але головне, що всім, хто прагне займатись політикою - бажано прочитати цей роман. Для націоналістів, які стежать за новинами - тут може бути мало нової інформаціЇ. Але для інших - а Українська політика переважно складається з безідейних «політичних проектів» - ця книга продемонструє те, з чим ми можемо зіштовхнутись і набагато швидше.
Вже зараз, періодично чути голоси, що в Україні бракує робочих рук. Я пам’ятаю не так давно, один економіст публічно мріяв про те, що нам треба боротись за іммігрантів з Індії. «Бо вони англомовні! Якщо ми не отримаємо тих, чия лінгва франка англійська, ми отримаємо тих, чия лінгва франка - російська.» (Тут напевне він мав на увазі узбеків, туркменів, казахів).
Але як пояснити помилковість цих тверджень? Звісно, політичні еліти - можуть ще довго не відчути вплив імміграції. Своїми статками, маєтками вони часто відділені від решти народу. А Дуґлас Мюррей - експерт в цьому питанні, автор не одного бестселлера, безперечно зможе звернути увагу на цю проблему.
Демографічна політика - складний напрямок, особливо в контексті тих викликів, перед якими ми постали в контексті війни. Можливо варто створювали кращі умови для нових сімей - а тут це і про виплати при народженні дитини, і доступність кредитів на житло. Можливо варто створити умови для повернення українців з-за кордону. Можливо варто сприяти точковій імміграції висококласних спеціалістів, які будуть приносити велику користь для економіки, а не створювати соціальне навантаження, чи вбачати в Україні трамплін для міграції далі - в Західну чи Північну Європу.
А ще може, кількість населення не головне, і природним чином вона вирівняється, а якщо й українців буде не 52 мільйони, а 25 - це ж не причина шукати додаткові мільйони майбутніх співвітчизників. В сучасну інформаційну добу, епоху штучного інтелекту і роботизації - абсурдно думати про імпорт низькоякісної робочої сили.
Абсурдною здається тенденція піддаватись захопленню мультикультуралізмом та іноземцями, здаючи власні інтереси. Врешті-решт ми воюємо проти сильного і підступного ворога - рф - не для того, щоб потім заселити Україну мігрантами, і неважливо будуть вони з Африки чи й зі сходу тієї ж самої російської федерації. Наразі невідомо, чи зможе Європа виправити свої помилки. Але ми можемо вчитись на чужих помилках, які так добре демонструє ця книга.