Корєш

"Ко-рєєєш" - саме так ти любив звертатись. "Ну шо ти, Корєш?" ти підходив часто з цими словами. Твій позивний і Гора і Корєш, але саме Корєш це слово тобі дуже пасувало.

Пам'ятаю, як одного дня ми поїхали разом в "ресторан". Ну це так там називали його, бо звісно ж це не більше ніж генделик, і тобі там дуже не сподобалось. ("Корєш, куда ты меня привез?").

Ми зустріли знайомих, але ти вийшов на вулицю, говорити по телефону, і потім сказав мені:

• Это тыловики, мне с ними не о чем говорить

Коли мене несподівано відкликали, наше спілкування поступово припинилось, але я сподівався зустрітись чи там чи в іншому місці.

Пам'ятаю, як ми повернулись з позицій і вночі ти захотів поїхати в місто, щоб нормально помитись і відпочити. Єдине що мені вдалось знайти в такий час, це стару радянську квартиру без ремонту і гарячої води. Але вранці ми пішли в піцерію і нормально перекусили.

На основі тих історій, що ти розповідав можна було б зняти крутий бойовик.

Ти казав, що за все життя не прочитав жодної книги, але саме ти запропонував сфотографуватись з книжкою, сказав що малой відправиш фото. Мені здається, ти з повагою ставився до моєї діялоності і Саме ти дав мені декілька цінних та мудрих життєвих порад. Можливо саме твої поради й врятували мене від передчасної смерті.

Ти любив ризикувати та був справжнім воїном! Прощавай, друже