Невеселий подкаст з @andrea.boji ||| Unhappy podcast with @andrea.boji
Привіт, людство. Сьогодні на вас чекає друга частина рубрики "Не веселий подкаст". Величезне дякую нашому гостю, за то, що виділив час, на участь в цій рубриці. Знайомтесь, хто не знайом, сама позитивна людина в світі @andrea.boji.
— Привіт) Я на платформі відносно давно, уходив, приходив, але тебе не бачив ніколи. Розповіси трохи про себе, як звати, звідки ти, як познайомився з платформою?
— Я Андрій, мені 29. Живу в Сумах, хоча народився в Кривому. Переїхали в Суми коли мені ще був рік чи два) На Steemit натрапив випадково. В минулому році активно цікавився криптою і всім що причетне до цього. Ось якраз в процесі цієї цікавості і натрапив на платформу. Зайшов, зарегався, і взагалі нічого не зрозумів, але час творить дива, вже не новачок) На платформі з листопада минулого року знаходжусь, але перший контакт з нашими в Steemit відбувся перед самим початком війни, тоді я почав розуміти , що там не тільки корейці 😅
— Родом з Кривого Рогу?)
— Так, Кривий Ріг!) По лінії батька всі звідти)
— От так діла) Я теж)
— Круто 😁 Я помітив, що на платформі багато людей саме з Кривого, ну і я виходить ненависне долучився до цієї теми) А от я Кривій Ріг взагалі не пам'ятаю, я тоді і себе не усвідомлював ще)
— Після перемоги, запрошую тебе в гості в Кривий Ріг)
— Оо, круто)) Я залюбки!)
— Сам розумієш, теми про війну будуть, тому, якщо будуть питання, на які ти не хочеш відповідати, давай знати. Твій перший тиждень повномасштабної війни. Розкажи про нього.
— Немає питань, на які я не зможу дати відповідь)
Перший день війни був найбільш екстраординарною подією в моєму житті. Я не дуже усвідомлював реальність цих подій, як можна бомбити міста в 21-му столітті? Якось дико.
В перші хвилини я звонив рідним. На диво у всіх був доволі піднесений настрій, в плані готовності до спротиву, дядько сказав, що вже підготував свою рушницю, якщо що) Я теж був готовий до всього і усвідомлював, що в один день можу глянути у вікно і побачити групу дурнів з Калашами і Zеткою на формі. Розумів, що може трапитися, якщо вони підуть по квартирам, але і до цього я звик, вибору всеодно не було. У мене немає ніякої зброї (вогнепальної), тому я розраховував тільки на холодну зброю, на щастя вмію з нею "гратися") Ось якось так.
Наша область була дуже швидко окупована, а місто взяли в облогу. Кожен день були вибухи. На арту вже навіть діти перестали звертати увагу і продовжували грати в футбол на подвір'ї. Куди більш неприємною штукою були вечірні і нічні авіабомбардування. Над нами літали доволі часто. Будинок частенько вібрував від таких налётів) Таких історій купа, честно кажучи. І вже після деокупації, у нас стало більш менш тихо. Наші ТрО зробили чудо і рф всеж таки звалила з нашого міста, як і з інших північних регіонів.
— Ти один з небагатьох авторів на платформі, який все ще тримається на позитиві. Як тобі це вдається? В чому секрет позитивного настрою?
— Колись, я був дуже чутливим, мені це остогидло, бо важко так жити. Робота над собою творить чудеса)
Навіщо переживати про те, що від тебе не залежить? Я не можу вплинути на ворожі війська і їх дурь, ну то що буде, те й буде. А поки треба радіти своєму життю, кожному моменту і дрібниці. Зранку зробив собі каву і це кайф, бо я все ще можу її пити і вона в мене є, ну і так далі)
Взагалі, я прихильник такої філософської течії, як Стоїцизм. Раніше, в древні часи, це навіть було щось на кшталт релігії.
Суть цієї течії каже:
Будь холодним, щоб не реагувати на те, що не в твоїх силах змінити.
Будь мужнім, щоб реагувати і діяти тоді, коли вирішення ситуації в твоїх силах.
І будь мудрим, аби відрізняти ці речі одну від одної)
Коротше, це вміння тримати свої емоції під контролем)
— Як би ти порекомендував українцям боротися з стресом і тримати себе під контролем?
— Це важко, особливо коли бомби летять. В найбільш стресових ситуаціях добре допомагає глибоке, різке дихання на протязі декількох секунд. А взагалі, важливо не тримати руки і голову порожніми, тобто не давати мозку вільностей, в плані якихось занять. Треба весь час щось робити, планувати, мріяти) Це добре допомагає)
— Саме про це писав в свому вчорашньому посту)
— Так, саме так!))
— Українізація та війна за інформаційний простір. Твоя думка?
— Наш ворог не гребує брудними прийомчиками, завжди будуть люди яким можна легко промити мізки, а це вже небезпечно для всіх інших, тому битву за інформ простір нам теж треба вигравати.
А в українізації немає нічого поганого, якщо вона звісно не насильна, а м'яка. В решті решт кожна людина сама вирішує хто вона і як вона. Рабства і диктатури у нас немає. Хоча владу я ніколи не любив. Розумію, що там є добрі люди, але й нечистот там хоть відбавляй)
— Вже задавав це питання у Юлі, і питаю у тебе. Нормалізація життя. Навідь при таких умов, ми звикаємо. Як у тебе з цим?
— Я вже звик... кажуть людина звикає до всього приблизно за місяць. В більшості випадків це працює) Я живу приблизно як і раніше, лише більш обережний. Ну і відчуття життя більш гостре. Хтось казав, що справжній смак життя можна відчути тільки будучи поряд зі смертю) Тому зараз я радію своєму життю навіть більше, ніж до війни)
— Користуєшся/користувався бомбосховищами?
— Ні, ні разу, навіть під час налётів) Перший час сидів в коридорі в квартирі. Потім забив і став "ховатися" на дивані за переглядом кіно))
— Вірив, що Росія піде на цей крок?
— Ні. Я не думав, що вони настільки хворі. Я міг би уявити якісь проблеми від рф, але не повномасштабку. Тут певно річ навіть не в самій рф, а в моєму уявленні світу і зокрема Європи. Як тут може бути повтор 40-их років... Да ніяк! Але це сталося...
— Позиція "Не все так однозначно"? Твоє відношення?
— На війні тільки дві сторони: свої і чужі, третього не дано. Ті хто сюди прийшов зі зброєю, має тут і залишитися, це справедливо. За все треба платити.
— За що саме любиш Україну?
— Тут мої близькі. Тут дім. Тут знайома атмосфера. Я люблю запах літа, мабуть більше ніде в світі немає такого запаху зелені)
Я в захваті від наших людей, які здатні на все і готові всім жертвувати ради інших, допомагати. Взагалі, люблю добрих людей, за них хочеться стояти)
— Українське кино / Українська музика / Український ютуб. По одній рекомендації для авторів платформи.
— Ну саме фільми я не надто дивлюся, а ось усілякі комедійні програми йдуть на ура, на кшталт "На трьох" 😄 З музики подобається Hardkiss. А щодо українських ютуб каналів, дивлюся іноді одного мотоблогера, канал "Хуліган" здається, а ще іноді цікаво глянути усілякі відео по виживанню, поводженню зі зброєю, на кшталт каналу "Хлопці з лісу")
— Твоя найголовніша рекомендація українцям у цей тяжкий час.
— Не здаватися тілом і душею! Тоді все буде добре, не дивлячись ні на що!)
— Величезне тобі дякую!)
— І тобі дякую за прикольний вечір)) Це моє перше інтерв'ю 😁
З @andrea.boji навіть невеселий подкаст став веселим :)
А як же! Всім позитив! 😁
Чудова розповідь! Браво!
Дуже приємно побачити Андрія! Він майстерно маскувався всі ці місяці😃
Навіть у найвидатніших маскувальників бувають проколи 😏😄
Це вже другий. Перший був коли Олеся робила привітання для Стрекозы на ДН))
О, я не в курсі, мабуть тоді самозабанилася з усіх чатів😁
Дякую за новий досвід, було цікаво :)
Класно! Земля😂, хоч ти і не в Кривбасі живеш, але дух Кривбасу ой як чутно. Знаєш як у нас тут говорять? Бійся Бога і хлопців з Кривого Рогу!
Ахаха)) З Кривбасу можна виїхати, але Кривбас ніколи не виїде з тебе 😄
Є таке😂
Скажу коли раз, другий прилетить за 24 години це один психологічний стан, а коли сирени через півгодини і прильоти рядом, як не дихай а не дуже допомагає особливо жіночкам, і саме прикро що ніяк заспокоїти не можна. До цього треба звикнути, та щось не звикається поки що ) Скажу різниця дуже велика коли прифронтове місто і трошки відїхав, десь 100-200 км в тил, у людей зовсім інший стан. Та і життя і справи інші.