You are viewing a single comment's thread from:
RE: DELETED POST. Творча кухня: печемо Колобків, жаримо золотих рибок
Щоб процес йшов швидше він відкрив пошукову систему та ввів запит :
10 заповідей Божих
Перейшовши за першим же посиланням він отримав ось такий список.
- Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене.
- Не взивай намарно імені Господа Бога твого.
- Пам’ятай день святий святкувати.
- Шануй батька твого і матір твою.
- Не вбивай.
- Не чини перелюбу.
- Не кради.
- Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
- Не пожадай жінки ближнього твого.
- Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
Тричі перечитавши текст він зрозумів, що найбільше хотів би відчути близькість з жінкою. Адже за своє довге життя він так і не пізнав, що таке провести ніч з протилежною статтю.
Та як бути, якщо в його селищі немає жодної не одруженої жінки його віку. А якщо він зіллється в акті кохання з жінкою ближнього свого, то в його списку гріхів буде цілих два пункти. Він не міг дозволити собі так забруднити свою бездоганну репутацію.
Хоча, насправді міг. Як тільки він усвідомив свої думки, то відчув, що цілком міг би. Особливо, коли згадав Настю із третього під'їзду, у якої чоловік моряк, і яка не раз кликала його зайти в гості на чай. Та пані була надзвичайно приваблива, так що на районі її навіть називали "Солодка Н."
В цю мить Ляо Шань навіть зрозумів, чому янголи відправили його обратно на землю: бо вся його святість була тільки зовнішньою, "для букви закону". А в душі все ще гніздилася от така стиснута пружина Кундаліні, здатна потужно вистрілити при першій нагоді. І от, коли він "отримав добро" на гріх із самих небес, це все стало йому очевидно.
"Чорт із ним...— подумав Ляо Шань. — гулять так гулять...піду після смерті не на сьоме, а на шосте небо. Там напевно також доволі непогано, і цілком райський суперсервіс".
З цими думками він зайшов у третій під'їзд свого будимку і подзвонив у двері Солодкої Н.
Жінка, відкривши двері, на секунду оторопіла і "підвисла", бо вона вже чула від сусідів звістку про його смерть. Після першого ж ступору, Солодка Н. вкрикнула і впала в обморок.
Ляо Шань зайшов до її квартири і зачинив двері із середини.
Кращий розвиток сюжету він навіть не міг уявити…
Після того як в його голові промайнула така думка, щоки покрилися румʼянцем, стало так соромно…
Анастасії було лише 22, між ними різниця в 100 років, а її непритомний стан був спокусливим шансом пізнати жіночу плоть….
Щоки Ляо були багровими від відчуття сорому. А його уява вимальовувала та вимальовувала не пристойні образи…
Він простояв годину дивлячись на напіввідкриті пухкі вуста Анастасії котрі здавалося створені для поцілунків…
І навіть не помічав як їх червоний колір зблід…
Мудрець приклав свою долоню до них і лише тоді зрозумів, що дівчина не дихає.
В той же час він усвідомив, що отримав свій гріх - вбивство і опинився коло брами раю, поруч стояла безневинна Анастасія котрій Ляо вкоротив вік…
Але янгол біля воріт сказав, що знову накладочка вийшла, тому що ненавмисне вбивство не вважається гріхом, а лише нещасним випадком. Навіть виніс догану виконуючій обовязки Смерті за поквапність і нерозсудливість. Та в своє виправдання сказала, що роботи зараз дуже багато, і цей випадок з Ляо Шанем є прецедентом в її карьєрі, тому так вийшло...і правда помилилась.
Після цього, Ляо Шань воскрес удруге, і це, здається, був в історії людства перший випадок двох воскресінь підряд протягом одного дня.
Він зрозумів свою помилку, тож, щоб більше не лякати жінок зі свого району історією з ожившим мертвим сусідом, узяв таксі і поїхав на бульвар Сансет Біч, де його ніхто не мав знати.
Сансет-Біч - місто західного Сонця…
В яке мудрець прибув саме тоді коли сонце заходило за горизонт і його промені йшли по воді..
На побережжі було багато красунь.. та чомусь думки чоловіка були не про них…
Він думав про сонце…
Чому сонце з такою легкістю заходить за горизонт, а він той, хто за своє коротке життя ніразу навіть не переходив дорогу на червоне світло, не може спокійно відійти в потойбіччя…
З його очей почали котитися важкі краплини сліз, переповнені смутком та відчаєм… Він пішов до води, дійшовши не припиняв рух… і вслід за сонячними променями, як Ісус пішов по воді ….
І так, по водам, він дійшов до катамарану, на якому відпочивали дві молоді дівчини в бікіні.
Дівчата були народжені в 21-му столітті і звикли нічому не дивуватися, тож просто глянули на нього поверх затемнених окулярів.
— Чо нада? — запитала одна дуже нахабно і викликаюче.
"Ну і курви...— подумав Ляо Шань, — таких зваблювати...це все-рівно, що проти вітру плювати... Може, просто вкрасти в них бутилку з мінералкою? Простіше буде."
Ідея цілком могла спрацювати, він уже навіть побачив в уяві картинку, як уліпьотує від них по воді з бутилкою "Міргородської". Але тут його погляд знову випадково упав на прекрасний закат...І Ляо Шань вдруге заридав, цього разу прямо біля катмарану і на виду у дівчат.
Білявка з зафарбованим в темний колір корінням волосся протягнула діду косяк, він затягнувся, передав його рудій рясно всипаній веснянками молодиці…
І вони як «праАмериканці» розкурили люльку
Миру…
Шао Ліню стало так добре… він відчував на собі подих морського вітру, що грався його волоссям… відчував як нагріте за день повітря опікується ним, гріючи його тіло своїм…
Крик чайок здавався йому музичною симфонією…
Здається це і є Нірвана.
Аж ось вушні раковини почали відчувати інші частоти…
Дельфіни….
Серце діда закалатало… він завжди мріяв поплавати поруч з цими мудрими тваринами, котрих вважав найвищою єволюційною ланкою на планеті. Не роздумуючи він стрибнув у воду і вхопився за плавець дельфіна, котрий пропливав поруч.
Ляо Шаня потужно вкрило, так що він навіть поплутав власне ім'я.
Це був екстаз, і він запитував себе: а після легалайзу, чи вважається куріння травки все ще гріхом? Здавалося, дельфін несе його не у відкрите море, а прямісінько до самого раю.
Якось він читав, що британські вчені встановили, наче "під травкою" займатися гріховним ділом ще приємніше, тож тепер подвійно не хотілося поспішати помирати.
Ось що значить жити в кайф…
— «Ми постійно так живемо та насолоджуємося життям, Шао Ланю».
Шао, остовбенів, та відкрив очі, які від подиву широко вилізли з своїх орбіт…
До нього говорив дельфін.
— «Звідки ти знаєш моє імʼя» ?
— «Я вмію читати думки, всі дельфіни вміють…, мене звати Дарвін»
— «Ппппривітттт Дарвін, як Чарльза, ЧЧЧЧальза ДДДарвіна?»
Зуби мудреця цокотіли від страху.
— «Так, мене назвали в честь нього, я принц Атлантиди Дарвін 17-ий, а он мій брат Бігль, котрого назвали на честь кораблю на котрому молодий Дарвін відправився в свою доленосну експедицію. Пропоную глибоке занурення та знайомство з потонувшим континентом на імʼя Атлантида, підтримуєш?».