RE: Краса природи як рятувальний круг, коли не ма про що писати
То ж не подумайте я не збираюсь скаржитись на те, що втомився хоч і втомився 😅
За це окреме дякую. Коли читаю як хтось ниє, починаю і сама страждати від «брєнноти бытия».
Ще кілька тижнів тому, коли я щоденно їздив на роботу і з роботи автомобілем я бідкався про те, що в мене не вистачає часу залишити вдома автомобіль і насолоджуватися красою осінньої пори, прогулюючись на роботу і з роботи. Хотів – отримуй.
Як цікаво. Люблю такі співпадіння, після них на якийсь час виникає відчуття того, що наші бажання дійсно здійснюються 😆
І ось ці всі книги по здійсненню бажань дійсно правда.
Фотографії справді чудові. Та інколи і ось такі, слова також додають допису особливість.
меланхолічний присмак, що виникає після написаних мною слів😅
Так що — молодець :)
Я був на грані та вчасно натиснув на гальма.
осінь 😅
"Я віддався і пливу по течії, кайфуючи красою життя що пропливаю"
Тримай ще, мені не шкода. До речі, АІ цю цитату бачить ось так
Не знаю, ніби інколи й треба нити. Все ж не носити це постійно в собі. Всерівно прорве.
Але при цьому ти акцентуєш на цьому увагу, а в такому разі все стає ще печальніше.
Якесь замкнуте коло.
Осінь життя 😂🤣🤣🤣🤣🤣🤣
Цікаво... якщо віри в 6 циклову природу (72 роки) життя, то якраз почалась осіння пора в житті.
Що ж буду готуватись збирати врожай 🤣
Астрологічно. Це період Юпітера. Юпітер найбільша планета сонячної системи і це про розширення та «авторитетність». Тож — гарного врожаю 😅
Ого, нічого собі!!!
Твої слова та Богу в вуха.
Ні як не доберусь щоб прочитати твій ранковий пост, що вийшов на славу!!! Цікаво, що дракон постав у образі змія (леза), що розділив дуальне єдинство коловороту візків