Віват тобі Глінтвейн, віват.

Привіт друзі.

Глінтвейн зробив свою справу і від хвороби залишилась тільки слабкість та втома. Якщо спробувати описати це відчуття, то сюди дуже гарно підійде порівняння з станом того, як кілька тижнів щоденно копав велику яму під погріб, і ось ти довикидував увесь ґрунт і можеш з полегшенням зітхнути.

Чому саме це порівняння? Тут все дуже просто. Справа в тім, що з власного досвіду довготривалої важкої фізично праці в мене є тільки цей.

З цим не тільки можна жити, з цим можна ого-го як жити. Зізнаюсь, по ходу хворі виникали думки, що в мене ковід і я попав, та багато свободи я цим думкам не давав.

Тож сьогоднішній прст своєрідна ода вдячності Глінтвейну за його заслугу в моєму очухувані. Паралельно висловлюю вдячність людині яка відчайдушно намагалась вмовити мене ним полікуватись.

Не пам'ятаю чи писав я вже "тут" про прекрасний досвід святкування Різдва у Львові в компанії друзів. Та напишу, бо люблю цю історію... Вибачайте якщо повторюсь...

І так з'їхалися ми всі у Львів. Пр холу були 3 неймовірні доби 5,6,7 січня і 8го треба було повертатись. В перший день ми майже не гуляли, встигли тільки поселитись, розпланувати наступні дні і трохи відпочити з дороги.

На наступний день я прокинувся як какашка. З носа капає, голова болить, весь горю...
Не хотілось виразити з під ковдри, та я не міг залишити свою колишню дружину, яка тоді ще була в статусі дівчини, саму з моїми друзями.

Вирішив, що і не на такі подвиги я здатний і відправився бродити по місту.

Сил вистачило години на дві. Далі я почав "бурчати". Ооо, це страшний стан коли я починаю бурчати то все і всі не так і не такі і мене в такі моменти простіше вбити ніж вислуховувати.

Розуміючи що весела прогулянка ось-ось зайде в тупік я вирішив випити гарячого пива. В кафешкі, де ми сіли щоб дати ногам перекурити, я напів жартома запитав чи можуть мені підігріти пива. Мені відповіли що вони гріють тільки вино. Саме в той момент я дізнався що таке глінтвейн. І мені зайшло.

Дії глінтвейну вистачало години на 2 і я за цілий день прогулянок випив біля 4 бакалів що допомогло справитись з культурною програмою.

На наступний день я повторив своє лікування. Якщо не помиляюся тоді було ще більше келихів. На третій день відпочинку, тоді це було Різдво, я вже був в повному порядку, та все ж обираючи алкоголь при замовлені віддав належне глінтвейну.

От і сьогодні від простуди майже не має сліду і я можу вдоволь насолодитися життям. Віват тобі Глінтвейн, віват.

Зображення згенеровані мною за допомогою AI Dall-E from chat.gpt