В очікуванні Глінтвейну

Привіт друзі.

Хотів сьогодні сфоткати термометр. Викласти одну його фотку і на цьому сказати "на сьогодні все". Та це ж тільки 37.4 С, що якось недотягує до дійсно солідної причини не писати. Тому вирішив все ж записати кілька речень, а там гляди і допис може вийти.

Єдине що не зручно - дивитись на екран які там літери мені вдається ставити на мобільній клавіатурі. Очі прямо пеком печуть. Доводиться не тільки часто хлопати повіями, а й навіть робити невеликі перерви. А то очі не витримують такого навантаження.

Тож, якщо раптом я десь напишу замість зіниці - сідниці не подумайте, що то я знущаюсь.

Прийшов з роботи, натягнув наморднік, завалився під теплі плєди і намагаюсь щось написати в той час як гріється мій супчик.

Знаю, що краще будь якого супчика мені б зараз підійшов глінтвейн, та мудра і любляча дружина не дає лікуватись на голодний й шлунок. Тож доводиться чекати супчику.

Пишу ці строки і уявляю як цілюще зігріваюче тепло глінтвейну розтікається по моїй гортані та потихеньку опускається в стравохід, де воротар (хз чи правильно переклав, коли я вчив цей сфінктер називали "плевратник") шлунку піддається і пропускає вміст до вниз до шлунку...

Що ж, поки писав очікування трохи зменшилось. Та і з цим письмом навіть супчику я ще не дочекався.

Напевно опублікую пост, а то після глінтвейну я можу прийти до висновку, що все окрім лікування неважливо і цей запис ризикує зостатись в чернетках. А таке не можна допускати😅

Пс. Супчик вже під піднесли. Скоро буде глінтвейн