Осіння краса під поезію
Привіт друзі 👋🤗 Сьогодні хочу розповісти про… І в цей момент я завис😅 Думаю, не в мене одного виникали такі моменти, коли банально не знаєш про що писати😵😅🤣🤣🤣. В такий момент приходять на допомогу ті фотографії, які були зроблені протягом дня…
Придивляючи свою галерею за сьогодні я побачив що мою увагу знову прикула до себе краса природи😍📸. Вам ще не набридло читати про красу природи?😅
На цей раз я, чекаючи зміни своєрідної вахти, насолоджувалася красою осінніх листочків, які ще залишилися на деревах…
Звісно, в живу краса цих листочків в рази краща… Та уже вироблена своєрідна звичка - при можливості зробити фотографію, я дістаю свій телефон і роблю фото, намагаючись передати хоча б частину тієї краси, яку бачу я😍
Так і знав що виходити на вулицю потрібно як можна раніше, доки ще не почався легкий осінній дощик, в народі так гарно обізваний мегіачкою… Зараз повертаюся з магазина і хочу сказати, що це досить не приємна погода, принаймні за відчуттями…
Щоб далі не розтягувати кота за хвіст, як ні як коти не резинові, то додам трохи поезії на тему осінньої пори:
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
©Ліна Костенко
Осінь — у барвистому намисті.
Як циганка — з бубоном в руці.
Поцілунок — чистий і вогнистий
на моїй зоставила щоці.
Не забуду: вчора в бубон била,
танцювала, дика і палка,
і, немов на картах, ворожила
на кленових зоряних листках.
Я платив грошима їй немало,
потім серце вийняв — і віддав,
і вона мені тебе вгадала
так, як я того і забажав.
Де циганка? Де відьомські коси
у стрічках, квітках і дукачах?..
Так, тебе наворожила осінь
на кленових зоряних листках…
©Євген Гуцало
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
©Ліна Костенко
Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook
Дякую за увагу! 💙💛</center>
Якщо я не помиляюсь це третій допис підряд на цю тему ?
Цікаво чи зупине тебе ця межа:)
Якщо ні, чи зробить це зима?
Адже природа засне міцним зимовим сном.
Хоча залишаться горобці та ворони, 🐦⬛ яких ти згадував у віршованих строках.
Памʼятаю до тебе колись прилітали - Гуґін і Мунін, ворони Одіну, і навіть потрапили не тільки в твою фотогалерею, а ще й в допис. Тож буду спостерігати. 😆
Свою марвеловську кіноепопею з 1001 і одного фільму та серіалу, ти поставив на паузу ?
Ні, я б з радістю продовжив та останній фільм, що я дивився - "Вартові Галактики". Як тільки гляну новий з радістю напишу про це...
Який наступний фільм по плану?
Вартові Галактики 2.
Якщо не помиляюсь, то я ще не бачив цього фільму. То ж трохи вичікую більш-менш підходящої нагоди для перегляду
От я теж думаю і не пригадую дивилась я другу частину чи ні 😆
Без фотографій, зроблених впродовж дня, взагалі важко побудувати якусь більш-менш цільну структуру оповіді, ну хіба що справді сталася якась визначна подія, що не потребує ілюстрування, бо вона яскрава емоційно.
100%. Ось чому телефон незамінний в блогінгу. Він завжди під рукою
Hello, congratulations! We will be supporting your posts by following your account for about a week.
Thank you so much
Доволі часто такі моменти є. Що вроді як є що написати починаєш писати. А там то на пару рядків виходить
Та да, так і думав що ця історія знайома не тільки мені ... 😅
Думаю, щос подібне переживав чи не кожен, хто веде блог
О, Олексію, цей допис для мене! Я люблю поезію, обожнюю осіннє листя, з радістю читала рядки Ліни Костенко – це класика). Забула привітатись 🙋. Дякую вам у квадраті - за природу та за вірші! ✏️ 💓
Будь-ласка!!!
Це Вам величезна дяка за цей мотивуючий коментар, що додає наснаги та сил продовжувати в тому ж дусі.