The Diary Game : 05.07.2024 : Поточні справи салонні

Вирішила я пофарбувати волосся. Насправді, спершу я вирішила його не фарбувати: останнє фарбування було на початку вересня минулого року. Але нещодавно робила прибирання у шафі і знайшла дві пачки фарби, які замовляла у Галі @strecoza з каталогу Livesta. Фарба непогана, якісна. Мені стало шкода, що вона лежить без діла, тож я ще раз глянула на себе у дзеркало, намилувалася своїми поодинокими сивими волосинками і вирішила, що люблю себе і приймаю посивілою, але свини ще не так багато, аби її було видно, тож можна продовжити фарбування волосся у чорний колір. Точніше — темно-темно-коричневий.

І ще плюс настрій наклався. Дуже-дуже мені зараз подобається ходити у всьому чорному. Такий собі готичний стиль, знаєте, рулить. Навіть кеди собі купила — як у Вілле Вало. І на роботу так ходжу. Чоловік навіть вранці сказав: "Ти що, косиш під HIM?"

Таким чином, я й вирішила пофарбувати волосся. Зазвичай мене фарбував чоловік, але з цими відключеннями світла фарбування увечері могло би стати проблемою; та й не хочеться його чіпати після важкого тижня (стресового). Тож я записалася у салон.

Фарбування волосся своєю фарбою коштує 1000 грн (ще недавно було 800 грн). Не дуже так дешево, але, як я уже сказала, дуже не хотілося морочити голову чоловіку під час періоду цих відключень.

Наступного тижня ще потрібно записатися на педикюр. Окільки зараз літо, і я люблю іноді ходити у відкритому взутті (не все ж у кедах лазити). Манікюр не роблю вже дуже-дуже давно — більше року: набридло займатися цією справою. Просто ходжу з натуральними нігтями, інколи змащую кутикулу кремом — цього достатньо для охайного вигляду.

А взагалі, я не дуже люблю витрачати час на усі ці процедури краси — вони мене втомлюють. Та й коштують чималих грошей. Я краще витрачу вільний час на прогулянку та переклад віршів. Або навіть на Стіміт.

Сьогодні мені запропонували виступити з вечором сатиричної поезії у Галереї Моді, але я відмовилася. Оскільки зараз не в настрої читати свою сатиричну поезію на публіку. Та й усі ці сатиричні тексти я не вважаю поезією насправді — це радше заримовані анекдоти. Мабуть, увесь свій ресурс та потенціал бути смішною для публіки я використала під час зборів на ЗСУ. І в цьому моменті хочеться транслювати серйозні тексти і, можливо, навіть перебувати в меланхолійному настрої.

Не пам'ятаю, писала тут чи ні, але нещодавно отримала відмову від новоствореного дитячого видавництва Маґура. Шкода. Я запропонувала їм дуже гарну збірку віршованих казок, але не захотіли публікувати. Нічого, деінде видам, адже я вірю у якість мого рукопису.

Такі справи.

Всім чудових вихідних!