Літня відпустка з друзями і їхніми дітками⛰️👨👩👧👦👩👧
Перший день: приїзд, басейн, голодуха через раптову роботу на кілька годин, пиво, джин з тоніком ввечері (багато).
Другий день: страшний бодун, відсутність апетиту, басейн, тонзиліт, 38 °С, робота на пів години.
Третій день: тонзиліт, рани в горлі, 39 °С, сон в номері увесь день.
Четвертий день: тонзиліт, рани в горлі, 38°С зранку, робота на дві години, екостежка в гори на 5 км ввечері, повна знемога, витягування кліщів з друзів, сон.
П'ятий день: тонзиліт, рани в горлі, але вже 36.6 °С, похід по селу в пошуках сушених білих грибів і вин, неможливість пити ті вина (бо рани печуть вогнем), робота на півтори години, чан 45 °С + холодний басейн, вклалася в ліжко, ми зараз тут.
Завтра шостий день. В нас запланована риболовля (форель, яку потім приготують нам же на мангалі), івано-купальські забави (вінки, концерт, вогнище, нічні купання в басейнах). І ніякої роботи, ібо заєбало! А на сьомий день господь відпочиває треба робити чекаут і повертатися до Києва🤷♂️
Ви прочитали мініатюру "Відпустка на літеру Г", бо трохи гівняна. Але вже яка є. Ще 7 днів матиму на початку серпня.
А тепер конкретніше, що я і де я.
📍Курорт для усамітнення Bogolvar, с. Анталовці Ужгородського району Закарпатської області на річці Віолла.
Тут файно, базару нема. Але якби ще не цей грьобаний тонзиліт і ця їбуча робота. Ах, так, і ці кінчені росіяни!!!😡
Дітям взагалі розкіш: тут цілий день працює дитяча кімната, і проводиться прям купа майстер-класів та ігор.
До речі, сьогодні мала Златка мене просто висадила! Підходить і каже:
– Тьотя Юля, а в нас щойно була ядерна тривога.
Я, зі стопнутим на хвилю серцем і судорожними рухами в напрямку телефона:
– Шоооо?! Дееее?!!!
– Ну, в дитячій кімнаті. Ми так гралися. Макс і Вовчик запускали в нас ракети, а ми з Лізою ховалися.
🥵😬😵💫
Тепер трохи фото хворої людини в чарівному місці. Місці, де місцеве населення ніякої ядерки не боїться, бо а хулі.
Пз..ць каравай. Оце погуляла)). Ти якісь антибіотики пила з помісью вина?) 39 це багато...
Така відпуска запам'ятається на довго. Але все ж таки який релакс!!
До речі про ігри... Мій малий витяг усі танки (8 шт) і почав в них грати ось днями і досі , зараз з дідусем тішиться. Ну а що робити, який час такі і ігри.
Один танк виє як сирена, мене тіпає, його самого тіпає, швидко переключає на новий звук)) Начебто і звикли, тут в день по 5 - 7 сирен, а все рівно тіпає...
Ніяких антибіотиків, священний ібупрофен і освячений парацетамол)))
Часи диктують ігри, так(
Congratulations, your comment has been successfully curated by @o1eh at 5%.
Можливо, краще й не їздити у відпустки в такому стані? Бо все-рівно, так залишаться спогади скоріше погані (про своє хворобливе самопочуття).
В тему. Я нещодавно пригадав базу відпочинку, на якій був 10 днів, коли мені було 5 років. Такі спогади щастя, одні з перших у житті) Планую поїхати, називається "Лісова пісня". Але як прогуглив, а там усе досі таке совкове, що мама не горюй. З 1988 р. майже без змін. З одного боку це й добре: приїду туди, і окунуся в атмосферу з дитинства. А з іншого боку розумію, що буду в усьому розчарований, і буде геть не цікаво. Тому вирішив їхати тільки коли в мене закінчиться "сухий закон". Наклюкаюсь там, тоді точно кайфону від занурення в антураж))
Та я їхала ніби в нормі, а воно за добу там все похєрилося🙈 І так мала їхати з Грішкою, а його не відпустили, то ще не вистачало самій не поїхати😀
Я теж пам'ятаю таку базу відпочинку (їх з такою назвою в Україні, мабуть, штук 100 – не менше). Твоя де територіально?
Так, їх виявляється багато. Але це я дізнався буквально кілька тижнів тому, коли став гуглити. Хоча, логічно, це ж з українського фольклору назва: спершу Леся Українка, потім Скорульський...
Свою "Лісову пісню" взнав по будівлі і по озеру. Вона знаходиться в Оникієво на Кіровоградщині. Абсолютно нічого особливого, недобиток "совка". І при цьому для мене відкрився прямо новий гештальт знову побувати там. Не можу сказати однозначно, що я сподіваюся там знайти.
Можливо, знаєш, що я зрозумів в останні роки, копаючи психологію? Ми половину життя думаємо, що наша задача "розвинутись". І розвиваємось з усих сил. А я от зараз думаю, що все навпаки. Ми приходимо в цей світ саме такими душами, якими і маємо бути. В житті головне навіть не "розвинутись", а не дати напорошити на себе-справжніх нальоту життєвого попелу і сажі, під якими нас-справжніх стає майже не видно. От і хочу кілька днів пожити в Оникієво, побродити там по всім закуткам: може, той маленький хлопчик десь на каменях чи дереві залишив мені послання з якихось нацарапаних таємних знаків? Може, десь на асфальті залишився відбиток маленької ноги? Звісно, нічого такого я не знайду. Але в мене чудова пам'ять. Про те ж Оникієво я пам'ятаю більше, ніж матір, яка була там в 32 роки. Тому певен, що побувавши там, можу згадати багато подій (чепухових, але згадавши їх, я згадаю емоції - ось що мені насправді цікаво).
Спогади – це чи не єдине, що у нас ніхто і ніколи не зможе забрати, не знівелює, не спростує. Я теж люблю місця дитинства. Правда, в мене це все в Кам'янці. На відпочинок ми не їздили всією сім'єю, бо були бідними. Окремо з матір'ю і окремо з батьком було по разу, але то на кілька днів, і місця (Одеська обл.) мені не запам'яталися.
Нехай збудеться колись і ти там знайдеш маленького хлопчика з його мріями і радостями!
Дуже дякую, Юля.
Congratulations, your comment has been successfully curated by @o1eh at 10%.
Thank you, friend!
I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Чудове місце, природа просто суперська 🤩
Шо воно за тонзиліт такий, аж цікаво стало, піду гуглити 😏
Горло – схоже на ангіну, але хронічне. Раптом що не так в організмі – все починається в горла
Зачем ты разрушила сообщество? эгоистка
Свинособачою мовою в мене на сторінці писати не потрібно. Хочеш відповідь, напиши англійською, куколд.
хахаха)) Как вы быстро все переобуваетесь, я фигею. Всю жизнь писала и зарабатывала на русском, а сейчас что? Уже всё свинособачий? ну-ну
Ти їбанутий, російська мова в моєму блозі від сили у двох постах. З надією, що це варто, бо тут зібралися "харошиє рускіє". Тепер ми бачимо, що харошиє рускіє – дохлиє рускіє. А ти, не приший кобилі хвіст, взагалі розхідний матеріал – зрадник своєї батьківщини. Щоб тебе руссо солдафоно виїбало разок, тоді приходь, поговоримо. А зараз ти такий жалюгідний, що піду проблююся.
Бла-бла-бла... Тебе в голову вбили ненависть к русским! Почему у тебя кругозор такой узкий? ДУМАЙ
Не зрозуміла? Що за пред'явлення? Ти сюди хоча б копійчину делегував? Підтримуєш коментарями авторів? Пишиш свої дописи у спвльноті? Ні... і будеш інших повчати? Іди з Богом.
Я не понимаю вашу мову
Оце так відпочила! Тільки з тобою такі пригоди і могли трапитися, Юлю!)))
Я ще легко відбулася, могло бути й гірше)))
Все добре, я вдячна життю за кожну мить. Багато моїх друзів вже ніколи нічого не відчують..
Це так, на жаль...(((
Гарного відпочинку
Не вийшло, вже їхати назад, а хвороба посилилася(
Хоч і сумно було читати про хворобу ... але фото такі чудові ... і ти, Юленька у воді - німфа) Найдобрішого і найсвітлішого. ☀️ 🐳 💓