Дайджест мого життя: гарячі хлопці, вітаміни, батьки.

Привіт, дітки!

Картинка нижче — колажик своїми руцями. Був настрій, було бажання — зробила вчора, щоб втілити на футболці. Вже навіть замовила друк — в компасі Vidro (вони надали мені знижку 50 % за свій невеличких минулий провтик). Футболка прийде в п'ятницю.

Особливіть цього принту — три найсексуальніші та найсексапільніші чоловічі образи (для мене і в конкретно цей період життя). За місяць все може помінятись, але от саме тепер мене потягло дивитись і слухати саме супермолодих хлопчиків минулих часів. На разі один з них мертвий, один — 47-річний, один — 79-річний. Але на моїх грудях вони сяятимуть життям, молодістю та хіттю. Ідеально для нудних офісних буднів.

Написи-німби — це рядки з їхніх пісень + мій переклад на українську в еквіритмі. На це мене, звісно ж, надихнула недавня робота над перекладами віршованих частинок автобіографії Ґіллана. До речі, закінчила цю роботу в неділю в першій половині дня, а ввечері вже почала сумувати за нею (нонсенс, але істина!).

---

---

Добрий моральний стан мені допомагають підтримувати різні вітамінки та добавки до раціону. Ось десь такі.↓

Більшість з них я замовляла з каталогу Livesta у нашої @strecoza. Оцей от б'юті комплекс приймаю давно, тож можу з упевненістю сказати: нігті, шкіра і волосся таки стали кращими.

---

---

На разі основними чинниками стресу для мене є мої батьки. Як я колись розповідала, у нас з ними типовий трикутник Карпмана, де я маю роль рятівниці, мама — тиранки, тато — жертви.

Позаминулими вихідними тато щось не так зробив по господарству, і мама влаштувала скандал на всю вулицю. А потім таємно залізла в його робочий рюкзак, виймала шкарпетки і труси (які він приготував собі, щоб мати чисте і їхати на роботу в інше місто), перерізала все ножицями і склала назад. Оскільки вона не брала трубку увесь минулий тиждень, на вікенд тато додому не поїхав. І ось в понеділок дістав свою торбу з білизною та шкарпатками, а там британські прапори.

Звісно, він напився з горя і подзвонив мені плакатись. Жертва хоче почути, що рятівник все залагодить, що поговорить з тираном, аби все виправилось. Але я сказала чітко: я прошу квартирантку з'їхати, забираєш свої речі з Кам'янця і переселяєшся до мене в Київ, все, крапка.

Жертву не задовольняє таке: приймати рішення і щось міняти. Тож він почав мимрити, що ні, він так не може, його ж Іруся сама не тямить, що робить. Але я не бажала більше слухати цей маразм. Ще раз наголосила, щоб попередив, коли захоче переїхати, і змінила тему.

Тему він поміняв назад все одно, приправивши щедрими нюнями про те, що його протез верхньої щелепи тримається на єдиному зубі, оскільки інший випав. Потім йшла довга тирада про те, що він всі зароблені гроші залишає вдома, мамі, і він не знає подальшу їхню долю: чи вона всі витрачає, чи десь збирає. Бо в нього схема завжди одна: він залишає мамі майже все, а собі на прожиття якийсь мінімум, потім йому того мінімуму не вистачає, і він стабільно раз на два тижні починає просити в мене. Я, звичайно ж, пересилаю, коли скільки можу: то всього лиш 1000 грн, то 5000 грн. Але схема не міняється: він лишає мамі 80 % заробленого, а на свої 20 % не може прожити і стукається до рятівниці.

Як же мене зарахило це все! Як же я мрію, щоб вони розійшлися! Я готова повністю утримувати маму, навіть накидати трохи батьку, відмовитись від вигоди від здачі житла — лиш би вони просто нарешті роз'їхались...