R.I.P. Мишака

Сьогодні я її відпустила. Точніше, відпустила - це для неї, бо їй більше не боляче і не страшно. Для себе - вирвала зі шматком власної душі. З жодною собаксою це не буває легко. Кожного з них я люблю по-своєму, кожен - незамінний, після кожного залишається пустота, яку ніхто ніколи не зможе заповнити. У тебе буде інша собакса? Буде. Але це буде інша. Ні людину, ні тварину замінити неможливо.

Зранку почалася жовтуха. Зробили УЗД. Мені треба було бути цілком впевненою, що я зробила все, що могла. Нажаль, лікарка підтвердила мої побоювання. Я обняла Мишаку і вона заснула у мене на руках. Весь час я казала, як я люблю її.

Сьогодні я втратила мою найкращу подругу. Мишака була просто дивовижна. Вона супроводжувала мене у всіх поїздках. Вона завжди була поруч.

Я не робила ніяких фото. Я хочу запамʼятати її такою, як на першій світлині - моєю собаксою-посміхаксою.