Продовжуємо лікування
Сьогодні знов весь день пройшов під гаслом «ЛікуваЦЦа, лікуваЦЦа і ще раз лікуваЦЦа!». На щастя обом моїм красапетам вже краще. Особливо мене турбувала Миша. По-перше, вона вже старенька (11+), а, по-друге, у неї почала розвиватися анемія. До сьогодні питання переливання крові було відкритим, але з огляду на те, що вона почала їсти і аналізи показали трохи позитивну динаміку, лікар вирішила, що поки не треба, будемо намагатися вирівняти все так. Переливання дійсно могло стати проблемою, адже потрібен донор певного віку та ваги з усіма щепленнями. Не така вже і проста задача. Мої собакси не підходять хто за віком, хто за вагою. Ось так… Шістнадцять собакс в будинку, а донора немає!
В клініці Чоколо поводилася як завжди як бусинка, безропотно дозволила лікарю взяти мазок крові з вушка на аналіз, а потім терпляче перенесла всі інʼєкції. А от Миша одразу продемонструвала, що їй вже краще! Зрештою ми з лікарем сиділи на підлозі, я намагалась тримати Мишу, чия дупка постійно у повзала, а лікарі тим часом повільно вводила ліки через катетер. Том Вальаврен, який я сьогодні нарешті купила для моєї спини, був в результаті дуже актуалем, бо після цих вправ моя спина пішла в повний рознос!
Я так і не змогла укласти у себе в голові, як дві собакси в грудні могли одночасно підхопити бабезіоз, і вже готова повірити в теорію змови і якихось лабораторних кліщів, але факт залишається фактом… Ну що ж… До нового року ми так чи інакше вступимо у стані лазарету, бо попри покращення дівчат ще лікувати і лікувати. Головне, щоб ніхто більше не захворів, бо це буде занадто навіть для мене.
Успіху в лікуванні хвостатих друзів