Чекати і наздоганяти

Такі сталося - нерви здали. Сьогодні зранку вже нарівілася, бо собачі хвороби і побутові проблеми не просто склалися в купку, а й сплелися у міцний клубок. Звичайно, я розберуся. Так, як роблю завжди - обережно витягуючи проблеми по одній, визначаючи, що потрібно для її вирішення і які ресурси маю. Але зранку мене реально накрило.

Як би там не було, а на першу привезла Чоколо і Пор-Тоса до ветклініки. У Чоколо взяли проби на токсоплазмоз, бо версій, що з нею таке, у нас вже майже не залишилося. Поклали її під крапельницю. Потім взяли кров на аналіз у Пор-Тоса. Можливо, у хлопця буде дві операції, бо площа велика і з одного разу просто не вистачить шкіри, щоб все зшити.

Дорогою додому заїхала на Старий Ставок. Бо треба було хоч якось прийти до тями. Погода просто чудово, навколо дуже гарно і, незважаючи на сніг, відчувається, що погода, повільно але впевнено, як великий океанський лайнер, розгортається на весну. Нічого. Ще трошечки почекати і буде тепло, буде сонечко і перші квіти. Стане легше.

Сказати, що прогулянка сильно допомогла, то ні, але хоча б фоточки зробила. Контрольний постріл - завітала до приятельки, такій само трохи повернутої на собаксах. Ну я кому ще розповісти про свої проблеми? Поки перекурили та ще раз перебрали всі варіанти, я хоч заспокоїлася. Відчай ніби минув і зʼявилося певне бачення, що робити далі. Зрештою, не ми перші і не ми останні, хто має такі проблеми.

Зараз мені чекати ще півтори години. Мама колись казала, що чекати та наздогоняти гірше за все. Чекати мабуть такі гірше… Зателефонувала в клініку і вет сказала, що у Чоколо ще одна крапельниця. Отже справи зовсім не дуже. Тож допишу, коли вже заберу її і переговорю з ветом.

Ну що, забрала я Чоколо і Пор-Тоса. Пор-Тоса, щоправда, хотіла залишити до завтра, бо все одне їхати обробляти шви, але лікар дуже делікатно розповіла, як він поводився, що в перекладі на людську мову означало «умовляю, заберіть це прибацане додому!». Операція пройшла дуже вдало, видалили всі вражені ділянки і вдалося нормально зашити, тож другого етапу, сподіваюся, не буде.

А от з Чоколо знов трабли. Тепер у неї збільшені і болючі лімфатичні вузли. З одного боку, вони паралельні і, як я сказала, болючі, що залишає надію на те, що це не онкологія. Хоча звичайно такий варіант виключити неможна. Точніше, виключити його ми спробуємо вже завтра.