Неочікуване розчарування/unexpected disappointment

Привіт усім!
Останні два тижні були легкими та вільними для мене. Мій шеф взяв відпустку , а тому я була вільною, адже моя робота безпосередньо залежить від присутності керівника. Тож ми з колегами вирішили зробити собі графік чергування, щоб не ходити щодня на роботу, адже її як такої не було. Тож, я мала зʼявлятися 2 рази на тиждень, а інші дні у мене були вільними.
Маючи у запасі 5 днів у тижні я одразу ж зібралась поїздити куди тільки можна. Треба користуватись можливостями.
Тож спочатку я вирішила поїхати, власне, додому - в Шишаки. Словом, туди я не їздила із жовтня, і за цей проміжок часу встигла скучити за рідною домівкою та місцевістю. Також я дуже хотіла побачитись із своїми друзями, і потусити як раніше.
Проте, приїхавши до Полтави мене чекало розчарування. Чи то я не помічала раніше, чи то за пів року стало гірше, але місто стало дуже недоглянутим і брудним.
По приїзду до Полтави у мене лишалося майже півтори години до автобуса, а тому я вирішила не брати таксі з жд вокзалу до автовокзалу, а прогулятися пішки, адже відстань там незначна - 1 км, тим паче що погода сприяла. Із собою у мене була моя валіза, яка доволі таки габаритна. Уперед вона була фактично пуста, а тому тягнути її було не важко. Однак, пройшовши від вокзалу до тротуару, я одразу зрозуміла, що прогулянка буде веселою. Тротуари у Полтаві - це окремий витвір мистецтва, якому може позаздрити любий середньовічний двір. Щоб ви розуміли, асфальту там було відсотків 15, а все інше - багно і ями. І це не окраїна міста навіть. Такого жаху немає навіть у селі моєї бабусі.
Окрім цього майже біля всіх смітників було купа розкиданого навколо сміття. На жаль чи на щастя, я не сфотографувала цих пейзажів. Виною тому бомжі, які кочували біля тих смітників. Я не хотіла собі проблем, а тому пройшла далі.
Я розумію, що зараз війна і зовсім інші пріоритети, але елементарно підтримувати чистоту у місті можна. Я була вражена побаченим. Знаю, що ці проблеми існують там не один рік, але тільки зараз я їх помітила. Сумно, що безчинство та байдужість місцевої влади мого рідного обласного центру допустило Полтаву до того стану. Уже і не знаю вірити чи ні у те, що скоро стане краще. Побачимо.

Hello, everyone!
The last two weeks have been easy and free for me. My boss took a holiday, so I was free, because my work directly depends on the presence of my boss. So, my colleagues and I decided to make a schedule for ourselves so that we didn't have to go to work every day, because there was no work to do. So I had to come in twice a week, and the rest of the days were free.
With five days a week to spare, I immediately set out to travel wherever I could. You have to take advantage of opportunities.
So at first I decided to go home to Shyshaky. In short, I hadn't been there since October, and during this period of time I missed my home and the area. I also really wanted to see my friends and hang out like I used to.
However, when I arrived in Poltava, I was disappointed. Either I hadn't noticed before, or it had gotten worse in six months, but the city had become very unkempt and dirty.

When I arrived in Poltava, I had almost an hour and a half before the bus, so I decided not to take a taxi from the train station to the bus station, but to walk on foot, because the distance was only 1 km, especially since the weather was favourable. I had my suitcase with me, which is quite large. It was actually empty, so it was not difficult to carry it. However, when I walked from the station to the sidewalk, I immediately realised that the walk would be fun. The sidewalks in Poltava are a work of art that any medieval courtyard could envy. Just to give you an idea, there was about 15 per cent asphalt, and the rest was mud and pits. And this is not even the outskirts of the city. There is no such horror even in my grandmother's village.
In addition, there were piles of rubbish scattered around almost all the bins. Unfortunately or fortunately, I didn't take any pictures of these landscapes. It was the fault of the homeless people who were roaming around those bins. I didn't want to get into trouble, so I moved on.
I understand that now there is a war and completely different priorities, but it is possible to keep the city clean. I was shocked by what I saw. I know that these problems have existed there for years, but I have only just noticed them now. It's sad that the outrage and indifference of the local authorities in my home regional centre has allowed Poltava to reach this state. I don't know whether to believe that things will get better soon. We'll see.