Казка №49 // Чуже не бери...

Чуже не бери...

Одного разу з прогулянки йшли додому батько та дочка.
Погода була спекотною, у селі було тихо та затишно.
Співали пташки, мукали корови, бігали коні...
І ось цієї чудової миті на шляху до села, лежала невеликих розмірів сумочка.
Вона лежала на дорозі.
Таке відчуття, що хтось її випадково втратив...
-Тату, дивися, сумочка...
-Так, хтось напевно втратив її.
-Що робити? Навколо нікого з людей немає.
-Запам'ятай, чуже брати не можна...
-Чому?
-А ти тільки уяви. Той, хто втратив сумочку, прийшов додому, а торби немає...
-Засмучиться дуже ...
-Давай разом подумаємо, як краще вчинити.
-Не знаю. Залишити тут?
-Може це і найкраща ідея, але я пропоную такий варіант...
-Який?
-До нашого села залишилося зовсім небагато пройти. Ми візьмемо сумочку з собою і по дорозі питатимемо, хто втрачав сумочку...
-Так, я думаю, що ми знайдемо господаря сумочки!
-Сподіватимемося!
Коли вони йшли дорогою, ним по дорозі зустрілося чоловік десять...
Ніхто з них не був власником сумочки.

• Стільки людей зустріли на дорозі і господаря не знайшли досі.
  -Знайдемо, ми зайдемо в магазин і там залишимо! У магазині обов'язково знайдеться господар, тим паче він у нас єдиний у селі.
  -Точно!
  Але тут назустріч бігла пара молодих людей. На обличчях у них було чітко видно страх і розгубленість. Вони бігли і дивилися весь час на всі боки.
  Молодий чоловік підбіг до батька і спитав задихаючись.
  -Ви не бачили випадково маленьку сумочку?
  Донечка не дала домовити і простягла молодій людині сумочку!
  -А Вона в мене!
  -Велике вам дякую! Ви не уявляєте, яке щастя, що знайшлась сумочка!
  -Для вас така дорога ця сумочка?
  -Так, там була чарівна цукерка!
  -Чарівна?
  Молодий чоловік дістав із сумочки цукерку і на знак подяки пригостив дівчинку чарівною цукеркою!
  Але чим важлива була сумка, ми не знаємо, та це й не важливо.
  Важливо інше – чуже не чіпай! Побачив загублене – знайди господаря, або спробуй знайти...
  Ось і казці кінець!
  А хто читав – молодець!