Як з'явився Харків? або Хто заснував Харків? Ключові дати та факти в історії міста.

Перше відоме історикам письмова згадка про місто Харков відноситься до 1656 року.

Шановні стиммівці, вітаю вас! А чому б мені не росповідати вам про моє місто? Може вам буде цікаво. А якщо ні, то просто не будете читати. Чи не так?)))

Легенда про Харька

Пам'ятник засновникам Харкова (козаку Харьку, на честь 350-річчя заснування Харкова) — монументальна споруда засновникам Харкова подарована міським головою Москви Юрієм Лужковим до дня міста. Встановлений 22 серпня 2004 року до 350-річчя з дня заснування міста. Розташований на початку проспекту Науки на розі з проспектом Незалежності. Пам'ятник виготовлений відомим московським скульптором Зурабом Церетелі. Бронзова кінна статуя була відлита за рахунок бюджету міста Москви на Санкт-Петербурзькому заводі монументальних скульптур. Пам'ятник був перевезений в розібраному вигляді з Росії і змонтований російськими фахівцями 12-20 серпня 2004 року. У ґрунт були забиті 13-метрові палі, на яких було закріплено споруду.

Вершник, який сидить на коні і тримає у руці спис, щит, за плечима лук і сагайдак зі стрілами. Згідно з деяким думками одяг і зброя не відповідає часу перших поселенців і захисників Харківської фортеці.

Висота п'єдесталу (червоний граніт) — 8,5 м, кінної статуї (бронза) — близько 4 м, вага монумента понад 700 тонн.

Біля підніжжя пам'ятника 5 колишніх харківських мерів і один чинний замурували послання нащадкам. Металеву капсулу з нержавіючої сталі, куди поклали лист, зробили на заводі «Турбоатом» за спецзамовленням. Прочитати майбутні покоління зможуть у рік 500-річчя Харкова.

Зараз у Харкові пам’ятник козаку Харьку обклали мішками із піском, щоб вберегти від пошкоджень під час обстрілів.

Назва міста Харків походить, імовірно, від річки Харків, хоча російський історик Микола Аристов пов'язує Харків з давнім половецьким поселенням Шарукань в околиці сучасного Харкова.
Слід відкинути, як продукт народної етимології, й переказ, за яким назва Харків походить від одного з перших поселенців — козака Харка.

Харко (зменшувальна форма (демінутів) імені Харитон, Харко, Харко), інакше Харків (? - 1737?) - легендарний персонаж козацького фольклору.
У оповідях, за однією з версій, був простим козаком,
за іншою — сотником, який грабував поміщиків і розоряв їхні угіддя,
за третьою версією Харько був пасічником,
а за четвертою — заможним селянином. У фольклорі Харько відомий як міфічний фундатор міста Харкова на сході України.

За легендою, записаною з четвертих слів («дід діда 104-річного сліпого діда») Є. Топчієвим у 1829 році в селі Данилівці Харківського повіту та опублікованій у 1838 році, яку розкритикував як недостовірну Д. Багалій, потонув поблизу Зміїва.

«Не доводиться бути першому поселенню при річці Лопані, інакше місто Харків називалося б Лопанню чи річка Лопань — Харковом. Ще дід мого діда зайшов у цей край і саме в околиці Харкова, коли було тут мало народу… Перший поселенець… оселився при ній [Білгородській криниці] хутором… І цей перший поселенець був Харько… Коли саме жив Харько, невідомо, але казали, що тому тому більше 200 років… [від 1829 Вийшов із Польщі начальником кількох сімей [православних]... Одного разу... наздогнав їх [татар] біля нинішнього міста Змієва. Відбив видобуток та звільнив полонених. Але, наздогнавши самих татар на той бік Дінця, був пригнічений великою кількістю ворогів, що зібралися, і потонув у Дінці, на зворотній переправі з двома своїми синами. Татари, нарешті, проникли в потайний притулок поселення Харка і розорили його зовсім ... Після цього заселення Харка залишалося довго марно. Говорили також, що самі татари, перші, називали його ім'ям річку, за якої він жив». Прим.: (Цього не може бути, оскільки гідронім Харків набагато старший).
Згідно з роздумом цього 104-річного діда, Харько жив хутором поблизу Білгородської криниці (джерела) на березі річки Харків (джерело знищено у 1990-х роках, вул. Шевченка (б. Білгородська), 5).

За іншою легендою, описаною в дорожніх записках академіка В. Зуєва, який проїжджав через місто в 1781 році, яку розкритикував як недостовірну Л. Мачулін, був пасічником:

«Найменування своє Харків має від першого поселенця Харитона, який вийшов з багатьма іншими сім'ями і оселився тут. Він був пасічник чи бджоляр; працями своїми і здатністю місця розжився він незабаром, так що багато з інших місць стали до нього приходити для співжиття, а як у гуртожитку, у малоросіян, зазвичай називають один одного напівім'ям, то, називаючи його Харько, прозвали і Харків хутір, і Харків слобода, і Харків 11 далі належить».

У рукописному «Топографічному описі Харківському намісництву» 1785 року наведено третю легенду, де відповіддю на восьме запитання анкети «Якщо можна впоратися про його [міста] початок, ким, коли і на який випадок побудований, і якими людьми спершу була заселена» є наступні слова (дослівно):

Археологічні розкопи на території Харкова доводять, що тут було поселення вже за бронзової доби у 2 тисячолітті до Хр.; є також знахідки зі скіфського (6-3 ст. ст. до Хр.) та сарматського (2-1 ст. ст. до Хр.) періодів;
в околицях Харкова знайдено ранньо-слов'янські сліди Черняхівської культури (2-6 ст.) та слов'янське городище Донецьке з княжої доби. Проте, в 12-17 ст. теперішня територія Харкова належала до Дикого Поля, що його опановували половці, а згодом татари.

Але ось єдиної версії ким і як покладено початок одному з найбільших міст України сьогодні не існує. Історики, археологи, краєзнавці та навіть письменники не втомлюються пропонувати власні версії подій більш ніж трьохсотрічної давності.

Обрана ним місцевість виявилася настільки вдалою і придатною для життя, що почала залучати переселенців з інших місць. Незабаром хутір розрісся, з'явилися нові слободи. Виникло поселення отримало назву на честь свого, хай може і міфічного, засновника - Харків, як і річка на березі якої воно виникло.

До речі, жоден з відомих варіантів легенди не вказує точний рік заснування Харкова, обмежуючись лише згадкою 17 століття. В оповіданні наведеному в «Путешественних записках Василя Зуєва з Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 роках» автор відносить час заснування Харківського хутора до 1680 році.
Походження назви міста, згідно з Д. Багалеєм, не може походити від Харка, оскільки назва річки Харків вже була присутня після 1552 року (ймовірно, у 1556) на царській генеральній карті Московської держави Великий Креслення, тобто задовго до Харка.

«Топографічний опис Харківського намісництва» 1788 року без Харка
У друкованому «Топографічному описі Харківського намісництва з історичним повідомленням…» 1788 року видання сказано, що місто отримало свою назву саме річкою, без згадки Харько: «Губернське місто Харків, привілейоване, називається річкою Харкову, при якій воно розташоване».

Річка ж могла отримати, у свою чергу, назву від поритого підземними ходами давньоруського домонгольського городища XI або XII століття на мисі в міжріччі на Університетській гірці, на залишках якого українські переселенці, що втекли від «Руїни» на територію Московської держави, заснували Харківський острів.

Відомий харківський тележурналіст К.Кеворкян висловився (кінець 1990-х): «Наскільки я можу судити, ця легенда, широко поширена в наших краях, скоріше має відношення до фільму „Чапаєв“, ніж до історичної науки. Почнемо з того, що на безлюдному місці самотні хутори ніхто не ставив — поселенці завжди селилися великими партіями. Інакше вони ставали легкою здобиччю татар. Освіта імені Харка від малоросійської Захарько суперечить нормам української мови… Назва „Харків“ в історичних хроніках з'являється раніше, ніж події, що описуються народною мовою».

На початку XIII століття "аул Харка" згадується в поемі булгарського поета Кул Галі "Киса та Йусуф".

Ця версія опосередковано підтверджується секретарем посольства Багдадського халіфату Ахмедом ібн Фадланом, який побував у 922 році у Волзькій Булгарії (країні Булгар). Ось що писав араб Фадлан у переказі персу Амін Разі (15 століття, книга «Сім кліматів») про Русь початку 10 століття: «Руси — це величезна маса людей (…) Льон цієї області та місцевості знаменитий, особливо резиденції її царя, що називається Кийава. З-поміж знаменитих і відомих міст один Черніг, а інший Харка». Також у книзі перського енциклопедиста Наджиба Хамадані «Дивочинки творіння» (XII століття) описані чотири великі міста країни русів, одне з яких Харка («Руси — численний народ(…) Великі міста там: Кійава, Черніг, Харка та Сарук»). Цієї версії існування міста у домонгольський період дотримуються директор Киргизького інституту етнології Т. Акерів, археолог А.Г. Дяченко, історик І. Рассоха; її розглядають краєзнавці І. Саратов, Л. Мачулін та інші.

Місто Київської Русі, зване в середньовічних арабських і перських джерелах Харка і третє або четверте за величиною серед давньоруських міст, існувало на початку X століття, задовго до офіційної дати заснування (у 1630, 1651, 1653, 1654 або 1655).
Вік Харкова вважається (на відміну від Києва, де 1535 річний вік вважається на підставі зрубу VII століття на Подолі), не за археологічними знахідками та похованнями І тис. зв. е., не за арабськими і булгарськими джерелами,
а виключно за першою письмовою згадкою, що дійшла до наших днів, в офіційних джерелах - за скаргою на розорення білгородських церковних угідь харківськими черкасами в 1654 році і поіменного «Опису харківським черкасам» 1655 року.

Місто було зруйноване, за однією версією, половцями в XI—XII століттях, за іншою — монголо-татарами в XIII ст.,
і на його городищі, званому в XVII столітті Харківським, на горі, згодом названої Університетською, виритою підземними ходами, було засновано сучасний Харків.

Але загальноприйнятою датою заснування називають саме 1654 рік.

Сподіваюсь ви не марно витратили свій час, якщо дочитали до кінця.
На все вам добре та всього найкращого. Далі буде!

І все буде Україна!!! Слава нації, смерть ворогам!!!

---

Посилання: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%8C%D0%BA%D0%BE
https://travels.in.ua/ru-RU/object/1859/pamyatnik-osnovatyelyam-kharkova-kazaku-kharko