Журавлі над замерзлим озером

Привіт, друзі! Сьогодні на календарі перший день весни, з чим вас і вітаю. Різкого якогось переходу від зими не відбулося, мабуть тому, що взимку були набагато тепліші дні, ніж цей сьогоднішній весняний. Але все ж дещо весняне я зумів знайти. Почну мабуть з підсніжників, які ростуть в тещі на подвір'ї. Сьогодні ми поїхали до неї, за нами заїхав шваґро, він був без дружини (у неї був перший день на новій роботі), то ж ми всі містилися без проблем. Довго думали їхати, не їхати, чи збиратися разом, бо ж зараз сезон хворіб все ще у розпалі, була ідея перенести заплановане на тиждень, а замаринований шашлик кинути в морозилку.

Але зрештою смаження шашлика довелося перенести на завтра, бо все ж не всім вийшло сьогодні приїхати, а сьогодні дружина з мамою зробили пельмені, а зі швагром все ж зайнялися дегустацією рому та текіли (недобитків з дегустацій), які він привіз. В перерві між обідом та вечерею з дітьми пішли на прогулянку, бо була гарна погода. Незважаючи на це, став біля якого ми проходили, був вкритий кригою, хоча і підталою і не дуже надійною на вигляд . Проте це не стримало якогось чувака від зимової риболовлі. А в той час поки він ішов від однієї ополонки до іншої, з нею почувся радісний крик і я помітив вдалині величезний журавлиний ключ. Це було дуже символічно, побачити одну із типових весняних подій вже у перший день весни. Я намагався сфотографувати журавлів, але на фото їх не можливо відрізнити від неба (перше зображення).

Ну а ми з дітьми продовжили прогулянку, на центральній площі був чувак із машинками, то ж Маркіян із Меланією виправили в мене два кола по площі Ринок. (Точніше два із хвостиком, бо час ще був). Потім трохи ще побули на дитячому майданчику і пішли додому, як стало дуже холодно.

Я знову хочу спати, коли пишу допис, навіть п'ять хвилин подрімав над ним, хоча ще навіть не північ, то ж дивно чого б це? Мабуть якийсь безумовний рефлекс увімкнувся 😄. Та мабуть піду вже спати, вперше за не пригадую який час ще до дванадцятої.))