The diary 21.02.2025

Добродії, вітаю вас!

Як же нам жити в ці чергові важкі часи? Мене дуже захитали оці всі політичні іграща про які з кожного утюга тільки і кажуть. Ну ми всі з вами в одному човні і ви хитаєтесь також. Правда?

День був так собі, навіть нема про що писати. Знов була в майстерні, знов шось шила.
Під вечір прийшла подружка на чай. Каже їду поряд, так що відкривай двері, став чайник. Ну блііін...
Принесла до чаю брюшка червоної рибки, бо знає мою до них слабкість.
Я люблю їх з солодким крепким чаєм.
Ну шо? Ля-ля, тополя... Вже пів-восьмої вечора)
А.. ну да, транспорт ще ходить, можна поїхати.
Я пропонувала залишитись на ночівлю, вона відмовилась. Ну то так, то й так.
Пішла я її проводжати до зупинки, а довелось йти аж дві. Бо повітря морозне, гарне, а я цілий день в приміщені була.
А тут і тролейбус підійшов. Подружка поїхала додому, а я повертаючись додому ретельно дихала та прискорила шаг.

Йшла та обмірковувала інтервью яке сьогодні слухала по Ютьюбу.
Я дам вам силку та пропоную послухати.

До Натальї Мосейчук як до журналістки багато хто ставиться.. ну короче різне ставлення.
До Данила Яневського теж, звістно.

Але в цьому інтервью він приводив до прикладу документи, які стосуються кожного з нас, українців. Також наприкінці розмови сказав дуже-дуже круту тезу. Наталя навіть прослезилася..
Я не буду тут розписувать суть передачі, вибачте пліз.
По-перше не знаю вашого ставлення до цих людей.
Розмова на політичну тему, тож наші думки можуть різнитись- це по-друге.
А по-трете, чесно, вже ніч і мені треба йти спати, бо завтра з чоловіком їдьмо робити йому МРТ і рано прокинутись треба.
Тож передивіться, якщо схочете. З перших хвилин перегляду вам стане ясно чи будете довитись до кінця.

Надобраніч, шановні стиммівці, хай ніч пройде тихо.
Всього вам гарно й позитивного зранку.

Настрій в мене сьогодні такий собі... тож і пост вийшов такий(