Сьогодні було важко. Але сподіваюсь вона бачить і їй подобається 🕯️

Привіт любі друзі.

Сьогодні був дуже важкий день.
Але як би не було важко, то все було дуже гарно. Прощання було в провальному залі. Бабуся була гарною, але не звично бачити її без її фірмової посмішки.

Важко. Якось ще не зрозуміло як це заходити в квартиру до діда і нас не буде зустрічати бабуся.

Що туди поїхати прийшлося домовитися зі знайомою з державного садочка, яка є за сумісництвом подругою та сусідкою мого однокласника. Колись ми і на дачі гуляли, тоді я якраз була вагітною Даринкою. Тоді і було наше перше знайомство. А потім ми зустрілися в державному садочку в групі Даринки. Вона там помічниця. Взагалі-то вона з іншого дитячого садочка але усіх з декількох садочків зібрали в один. Коли вона мене зустріла і спитала як справи то я розповіла як справи. Також я розповіла що мені ні з ким залишити дітей, і може прийдеться їх брати з собою. Бо чоловік сказав що не хоче щоб вони їхали туди і краще зостанеться дома з ними. А я дуже хотіла щоб мій чоловік був поряд, тим паче бабуся його дуже любила. Завжди добре відгукалася.

Тож подруга допомогла, я їх поклала спати а чоловік її привіз до нас додому. Пощастило що вона вирішила взяти свою донечку. Тож дівчатка дуже добре провели час. Вони бавилися з її донечкою, тож зовсім не сумували.

Деякі люди попрощалися але в кафе не поїхали. Коли ми поїхали до кафе з назвою яку бабуся оцінила "Свято". Все було дуже добре. Їжа була дуже смачна. В кафе доволі гарно. А потім ще з'ясувалося що бабуся колись була в цьому кафе. Тож я впевнена що їй би сподобалось.

Побачила в тому кафе подушку - сову. Не втрималася щоб не сфотографувати. Мені розповіли що ту подушку їм зробила постійна клієнтка.

Вона любила щоб було смачно. І все було смачно. Дуже добрі та гарні слова. Скільки ж людей тебе любили❤️

Дякую усім за підтримку та розуміння ❤️