День Няньки, зустріч з ТЦК, та неймовірна краса навколо
Привіт друзі.
Сьогодні була неймовірно прекрасна сонячна погода, в яку було просто гріх сидіти вдома. Саме тому під вечір, закінчивши із усіма хатніми справами, які потребували негайного вирішення, ми сім’єю відправилися на прогулянку.
Після того як ми переїхали в свою квартиру перед нами постав досить непростий квест у вигляді ліфту та крутих сходів перед виходом на вулиця. Та це відносно невелика проблема особливо коли відправляємося на прогулянку як сьогодні - всією родиною.
Сьогоднішній ранок я розпочав двома сторіс в Інсті, де проснувшись ще побачив захмарене небо, яке пронизували сонячні промені, які намагались прорватись до нас немов той в'язень крізь грати…
А вже буквально через 30 хвилин після цього з'явились сонечко, яке увімкнуло активність не тільки у мене а й у всіх людей навколо.
За кілька годин прогулянки я побачив стільки людей, скільки не бачив за всі п'ять днів що активно виходив на вулицю під час попереднього тижня.
Досить символічно була побачити працівників ТЦК, які користуючись прекрасними погодніми умовами, вирішили попрацювати та знайти тих людей які не хочуть бути як всі…
Стосовно цього питання можна довго дискутувати… Я займаю позицію – «якщо всі - то всі!» Думаю, що ті люди які сховались в закутках і чекають (тут краще підійде слово «ждуть», так як цих людей вже активно почали називати «ждунами» хоч вони і не чекають приходу «русского миру», але сам факт того що вони просто чекають – вже заслуговує нагородженням ярликом «ждун») вчиняють м’яко кажучи не вірно.
Блін записую на гарчу руку і емоції беруть контроль… Тільки повернувся із маркету води, де продавчиння з величезними очима шептала мені – «там ТЦК». Мені було так дивно і бридко що промовчав і нічого не відповів демонстративно вийшовши з магазину. Цікаво що моє спілкування з працівниками ТЦК зайняло 1 хвилину і обмежилось взаємним привітанням та представленням для перевірки електронної документації. Обідно, що на третій рік війни, нажаль, відмічається єднання не навколо оборони України а навколо оборони від ТЦК. Обідно за тих хто в лютому 2022 року вже штурмував військомати щоб їм дали зброю захищати свою землю…
Звісно ТЦК також винні в тому що населення так реагує на них. Не всі їх методи гуманні та я їх розумію куди більше. Наскільки я в курсі зараз більша половина штату ТЦК це ті хлопці, що повернулися з бойових із болючою міткою 300…
Колись одна знайома погрожувала мені тим, що в неї є знайомі у військоматі і що мене можуть забрати. Що тоді відповів, що зараз, позиція не змінилась – якщо з мене там буде більше користі, ніж там де я зараз - я готовий.
Та не будемо про наболівше. Тим паче, що вперше за майже тиждень вияснилося сонечко і все навколо засіяло в його проміннях. Така прекрасна погода і можливість провести на вулиці біля двох годин денного сну дитини дозволили провести невеличку розвідку району, прогулявшись в тих місцях де ще не ступала наша нога😅🤣 Як же тут гарно. Здавалось би звичайний спальний район, а скільки краси🤩 Прогулянка запам’яталась однією із шкіл на районі, яка скала дуже приємне враження тим в якому порядку знаходилась її територія, особливо футбольні поля.
Ще у моєї сім'ї сьогодні маленьке свято, в честь якого ми спекли символічний тортик із символічним сімкою у вигляді квіточок…
Якщо попередні місяці донька лежала спокійно біля тортика і майже не звертала увагу, то на цей раз ми з дружиною вже не встигли відреагувати на різкий куверок і перевірку тортика на міцність. Тому, із-за того тортика що ви бачили вище, вийшов ось такий, прекрасний, віддегустований маленькою ручкою.
Ну а на завершення… Хочу поділитися кількома зображеннями місяця, що ще завидна завітав до нас у гості.
На цьому фото мені навіть вдалося впіймати той момент коли з висоти мого взору було видно і його відображення у воді.
Далі були ті та інші клопоти, і в підсумку я сів за редагування допису вже біля 23:00.
В цей момент місяць вже по повній панував у нічному небі🌑
Ось таким в мене видався день, який би я назвав Днем Няньки… Дякую що дочитали, в останній час хочеться писати, тому дописи нестандартно довгі. ВИ вже вибачайте😅
Шикарні все таки види з квартири. Шкода, що ліфту нема, це так. А який поверх, нагадай?
Привіт, ліфт є. Та з першого поверху крутий спуск до виходу на вулицю і там не зоучно спускати каляску самому. А поверх 9й. Якби не було ліфту була б взагалі біда
Схожі емоції. Реально бридко з тих людей, бо якщо у 22 році військлвим честь і хвала, кожен намагався подякувати, то зараз всі втікають від людей у військовій формі (у кращому випадку), бо це ж може ТЦК. 👀 А то ще й напасти можуть.
Так і це добряче вибішує особливо коли є уявлення що во та як відбувається зараз із нашими хлопцям ...
Віддегустований тортик то на сім місяців?))
Так, кожен місяць намагаємось робити маленьке свято і фотосесію з тортиком. Благо дружина любить пекти😅