Управління, влада, керування, менеджмент, лідерство

Читаю книжку під назвою "Влада. Живи і керуй без вибачень".

Навіщо мені це потрібно? До неочікуваного повороту на роботі я думала, що не створена для керівних посад: що мені більше подобається працювати в команді. А виявляється, все я створена — просто не для керування зашкарублими методами, не для образу злої тітки, яку всі бояться, а я кричу на них на зборах. Це все пиздець який жахливий совок.

Але хіба я знала, що буває якось інакше? На всіх моїх роботах, де я працювала більше, ніж пів року, була (і є!) одна й та сама кончена система "я — начальник, ти — дурак". Неефективні каскадні методи управління проєктами. Залякування. Кнут без пряника. Зав'язування всієї відповідальності на одній особі.

Хіба я знала, що в прогресивних компаніях давно не так? Завдяки книжкам "Менеджмент у часи війни" і "Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час" я дізналася, що таке гнучкі методи управління проєктами та командами. І хто такі справжні лідери, а не просто начальники. І мені це сильно імпонує та відгукується. Тому вирішила почитати більше про менеджмент і ефективне управління.

Що вразило: в найкрутіших американських компаніях, які створюють продукти (не обов'язково ПЗ), користуються прийомом, коли на бейджиках команди пишуть лише назву проєкту, а хто там реально ПМ, хто лише секретар — неважливо. Бо так всі відчувають себе значимою частиною чогось важливого. Наприклад, "Команда Toyota", "Команда Spotify". І всі на одному рівні — девелопери чи менеджмент, скрам-майстер чи дизайнери. Всі працюють на спільну мету і відчувають себе однаково важливими. Як же круто, ні?

Мені подобається вбачати якісь найпримітивніші ознаки правильного управління командою в нас у спільноті. Все максимально демократично, але я чи інші стіміанці та стіміанки з команди Адмінів / Модерів можуть зробити зауваження за неправильно оформлений пост абощо. Не пам'ятаю, щоб ми когось мінусували, окрім зальотних тролів (але то було давно).

Так, мені подобаться те, як зараз є. Влада не зосереджена в руках 1-4 людей, а належить всім по-трошки. Це якщо порівнювати з минулою моделлю управління спільнотою — до 2022 року, де було, пам'ятається, категоричніше.

Але цікавлюся нонфікшеном на цю тему я, звісно ж, не заради Steemit. Хочу мати більше скілів для ширшого маневру, якщо змінюватиму роботу. Зараз мені ясно одне: це станеться раніше, ніж я очікую. Просто відчуваю, і все. Саме тому, мабуть, все моє єство кричить мені: підготуйся! заверши ремонт, прочитай десяток розумних книжок, відкрий ФОП! І тоді мене більше ніхто і нічого не захопить зненацька. Треба взяти владу над своїм життям у свої руки — ще твердіше і міцніше.

Щодо сюжету самої книжки — поки не дійшла до родзинки. Оповідь веде темношкіра жінка, яку все життя булили і принижували, дискримінували і за расою, і за статтю. Але кілька переломних моментів в її житті принесли усвідомлення, яка вона сильна, і що може вести за собою маси.

Вона описує один момент булінгу зі свого дитинства. І що я можу сказати... Це якісь квіточки в порівнянні з булінгом і побиттями, від яких потерпала в молодшій школі я.

Але читатиму далі, там точно є щось унікальне і корисне — відчуваю.