24/02/2022-24/02/2023

Ми не віріли. Ми мали плани, ми мали мрії. Це була звичайна ніч. Мої хвостобандерівці спокійно спали, я читала. Зовсім скоро ми прокинемось від вибухів. Воєнні літаки будуть носитись над дахом мого будинку так низко, що здавалося вони зачеплять його (мабуть мені пощастило, що саме над моїм будинком буде якийсь їхній маршрут). Я буду телефонувати доньці в Києв і чути вибухи в слухавці. А потім буде місяць в окупації. Це зараз я розумію, що по міркам цієї війни місяць в окупації - це не не найдовше, але тоді здавалося, що це ніколи не закінчиться. І буде перше квітня, коли наші прожинуть рашистів. І перша подорож до Київа аж через Макарів і ми побачимо все, що відбувалося навколо нас. А потім буде перша подорож в Ірпінь, щоб подивитися, чи має моя подруга ще дім. І буде чітке розуміння, що ми вже ніколи не пробачимо.

Житомирська траса. Клініка Адоніс.

Житомірська траса.

Житомірська траса.

Житомірська траса.

Міст в Макарові.

Макарів.

Макарів.

Макарів.

Ірпінь. ТРЦ Жираф

Ірпінь.

Ірпінь. Вбита музика

Ірпінь. Кладовище машин

Ірпінь. Будинок моєї подруги.

Ірпінь. Зруйнований міст. Вперше за 30 років я не змогла проїхати, мій бус був занадто великим, я не бачила, куди їду. На щастя нам допоміг один з наших військових.

Це було перше, що ми побучили в Ірпіні. Ми просто сиділи і плакали. Хлопці з тероборони намагалися нас заспокоїти, але куди там....

Ірпінь