Ось і пройшов четвер...

Усім привіт!

Знову планшет заряджався цілий день, пишу допис перед сном... Розповідаю, як пройшов день. Спочатку я погуляла з собакою, на деревах - іній...

Мушка, як піонервожата для кішки Фільки, не пускає її в город, щоб та не влізла на дерево або на дах, заганяє її в будинок, коли я кричу: "Фількааааа, кис-кис"... Подивіться, як Філька у нас ховається від Мушки!

А як вони разом сплять поряд))

Після прогулянки ранковою зазирнула в чат родового дерева, там мій брат першим встиг повідомити:

Сьогодні відзначаємо 114-ту річницю від народження нашого дідуся, Зоря Михайла Петровича, одного із засновників (разом з батьком Петром Григоровичем та дідом Григорієм Івановичем) сучасного роду Зоря-Заря. Його спадщина живе в єдності його нащадків, які, незважаючи на випробування часу та московську навалу, залишаються вірними своєму кореню. Вічна пам'ять тобі, дідусю! Царство Небесне!

А це моя подруга радує мене своїм захопленням - виробами з різнокольорових стрічок:

Назвала Ганна Федорівна свій виріб "Якщо в серці живе кохання" ❤️💓 Я посміхаюся і мовчу про вік подруги, хоча рада тому, що коханню всі віки підкорені)

Моя онука теж захоплюється творчістю - виготовленням подарунків своїми руками. я раніше показувала вам букет троянд, які вона зробила сама і вони виглядали, як справжні). Цього разу вона зробила солодкий подарунок, куди входили і цукерки, і печиво і всякі інші солодощі, я навіть не зможу повторити назви, але виглядав подарунок чудово, у крайньому випадку оригінально!

День пролетів швидко, сьогодні всі на роботі, тож я провела багато часу на кухні. Та й погода не дає можливості посидіти у дворі із планшетом.

Не можу серед шуму зосередитися, ось зараз пишу, а господарі дивляться фільм по телевізору, складно... і не в гостях, і не вдома...

Дякую, що зайшли до мене, доброї тихої ночі вам.

До завтра...

Ольга Зоря